ДОПОМОГА ДИТЯЧИМ БУДИНКАМ СІМЕЙНОГО ТИПУ ЮРИЧКО ТА МОЙСЮК НА СУМУ 19.519 ГРН.
Закупили та передали шкільне приладдя, а також побутова техніка на загальну суму 8.820 грн. для дитячого будинку сімейного типу Юричко Тетяни.
Загальна кількість дітей у ДБСТ: 10 дітей.
Львівська обл., с. Миртюки (переселенці із м. Оріхів, Запорізька обл.)
Історія ДБСТ (від імени мати-виховательки Тетяни)
Ми – дитячий будинок сімейного типу з міста Оріхів, Запорізької області. Вся історія почалася ще 2009 році. Я працювала в дитячому відділенні нашої районної лікарні, там познайомилась з маленькою дівчинкою Оленкою, якій на той час було всього 4 рочки. Дівчинка не мала сімʼї, не знала своїх тата і маму, і так у нашій сім’ї з’явилася Оленка, ми її дуже полюбили. На той час ми з чоловіком мали вже двох своїх рідних дітей.
Ще через певний час ми побачили самотню дівчинку Дашу, яка перебувала у нашому місцевому притулку. Дівчинка була дуже налякана і хотіла потрапити в сім’ю. Ввечері ми порадилися з чоловіком та дітками, і було прийнято рішення забрати її теж до нашої сім’ї.
Невдовзі у нас з’явився маленький хлопчик Мустафа. Потім ще троє дітей (Карина, Кирило, Вероніка) із Києва, вони були з однієї сім’ї, про них ми дізналися із соціальної реклами.
Жила наша сім’я мирно, дружно і весело до 24 лютого 2022 року. Після вторгнення на довелося виїхати з власного будинку, який на даний момент розбитий. Для нас найголовнішим є безпека дітей, і щоб ми були всі разом. Тож ми орендували будинок в Львівської області, діти пішли до школи, Олена вступила до університету, Даша закінчує у цьому році коледж. У червні 2023 році у нас з’явився малесенький хлопчик Богданчик, який від народження був покинутий біологічною матір’ю. У листопаді 2023 році ми знову прийняли у свою родину двох дівчаток-сиріт 10, 11 років, вони під час війни втратили маму. Зараз чекаємо рішення міської ради щоб подарувати ще одній дитині сім’ю. Ось така історія нашого ДБСТ. Хочеться побажати нашій Україні Миру, і щоб кожна дитина знайшла свою родину і була щасливою.
Для дитячого будинку сімейного типу Мойсюк Геннадія була передана пральна машина вартістю 10.699 грн.
Загальна кількість дітей: 9 дітей.
м. Покров, Дніпропетровська обл.
Історія ДБСТ (від імені батьків-вихователів)
Наш ДБСТ створено влітку 2020 року, до цього ми виховували дітей під опікою, це були 2 хлопчики. Також в нас є біологічна донька, яка завжди підтримувала наше рішення прийняти дітей в сімʼю і мріяла, що в неї будуть брати та сестри.
Та коли старший вийшов з нашої родини (наразі він служить у лавах ЗСУ) з’явилося бажання і надалі допомагати дітям.
Спочатку в нашу родину прийшли четверо діток з однієї родини, двоє хлопчиків та двоє дівчаток. Потім ще дітки. В нашій родині виховуються 9 дітей. На сьогодні старшому з них влітку виповнюється 18 років, і це наш другий випускник.
Наша родина захоплюється туризмом, спортом, малюємо, займаємось рукоділлям, трудимось та відпочиваємо разом. Війна дуже змінила наше життя. Діти початок війни зустріли у таборі, в якому відпочивали, бачили перші вибухи, були дуже налякані. Хоч наше місто Покров (Нікопольський район) не було під обстрілами, але вибухи чути й досі. Я вже не кажу за те, що у небі завжди щось літає повз нас, то ракети, то шахеди.
У квітні 2022 ми виїхали у Чернівці, спочатку не хотіли виїзжати, та все ж вирішили, що безпека дітей – понад усе. Тяжко було налагоджувати побут на новому місці, протягом всього часу ми зустрічали небайдужих чуйних людей, які нам допомогали, але сум за рідним домом з’їдав серце, бо тут лишилися родичи, мами, та і в рідному домі і стіни допомогають.
В лютому цього року ми повернулися до дому, тут і дихається легше. Дітей найбільше засмучує онлайн навчання, прагнуть ходити до школи, та розуміють реалії нашого життя. Нас, дорослих, пригнічують побутові складнощі (постійні близькі вибухи, повітряні тривоги, відсутність питної води, вимикання світла, значне зростання цін на життя та інше).
