ДОПОМОГА ДБСТ НА СУМУ 28.574 ГРН.

Для ДБСТ Оксани Бронзи були закуплені та передані бойлер та побутові товари на суму 16.019 грн..

У сімʼї виховується 10 дітей віком від 7 до 16 років,  проживають в смт Ширяєве, Одеська обл..

Разом з чоловіком і трьома дітьми Оксана жила недалеко від дитячого будинку. Кожного дня за огорожею дитячого будинку жінка бачила дітей, вдягнених в однаковий одяг, – тоді у Оксани народилось бажання взяти в родину покинути дитину. “Тож ми взяли одразу трьох.” – розповідає Оксана Бронза. Ось уже протягом 15 років подружжя займається вихованням прийомних дітей. Деякі з них уже виросли і мають власні сімʼї.

“Зараз ми виховуємо 10 дітей, всі вони розумнички, мають різні хобі, дівчата полюбляють майстерити з бісеру та шиють, а хлопці люблять футбол.“

З початком повномасштабної війни потреб у родині стало більше. Кожного дня є переживання, щоб були запаси їжі, засоби гігієни, ліки, щоб вдома було тепло, і дітки мали усе необхідне… “Ціни дуже зросли, тож ми потребуємо підтримки.” – говорить мама-вихователька.

Для ДБСТ Валентини Ткаля була передана пральна машина вартістю 12.555 грн..

У сімʼї виховується 13 дітей віком від 7 до 17 роківм, проживають у м. Яремче, Івано-франківська обл. (переселенці з м. Марганець, Дніпропетровська обл.).

Історія цієї родини починається із створення прийомної сімʼї у 2011році. “Дуже хотіли донечку – тепер вона у нас не одна,” – розповідає Валентина. “До речі, я також прийомна дитина, тому при влаштуванні дитини в сімʼю завжди говорю, що ми з нею одної крові.”

За весь час Валентина разом з чоловіком виховали 30 прийомних дітей (13 з них досі проживають у сімʼї). Ті, хто виріс, успішно прокладають свій життєвий шлях, працюють, навчаються, захищають Україну, народжують дітей.

Наразі в сімʼї виховується 13 дітей-сиріт від 7 до 17 років. Через постійні обстріли рідного міста Марганець родині довелось переїхати в Яремче, де сімʼя винаймає житло. Старші діти навчаються у місцевій школі, а молодші продовжують навчатись онлайн в Марганецькій рідній школі.

Діти люблять ходити в гори, грати в футбол, волейбол, співати, танцювати, готувати, шити, вишивати, вʼязати… Старші діти відвідують автосправу. Також батьки разом з дітьми волонтерять.

“Додому поїхати немає можливості. Постійні обстріли. Води в місті немає. Наш будинок ще стоїть, але частково без вікон. Дай Бог, щоб було куди повертатися.” – ділиться з нами Валентина.

Зараз всі діти чекають свято Святого Миколая. І кожний на здійснення своєї мрії.